відходити

I відход`ити

див. відходжувати.

II відх`одити

-джу, -диш, недок., відійти́, -ійду́, -і́йдеш, док.

1) від кого – чого і без додатка.Іти в певному напрямі; віддалятися. || Відступати. || Проходити певну віддаль. || Іти кудись, залишаючи кого-, що-небудь на короткий час; відлучатися. || Покидати дружину (чоловіка) і т. ін. || Залишати службу в кого-небудь.

2) від (із) чого і без додатка. Вирушати, відправлятися (про засоби пересування). || Переміщатися, пересуватися кудись (про неживі предмети).

••

Відхо́дити на дру́гий план — ставати менш важливим, другорядним.

3) Залишати попередні позиції під натиском супротивника; відступати (про військо).

4) від кого, перен. Ставати далеким, чужим кому-небудь; відчужуватися.

5) від кого – чого, перен. Своїм характером, змістом відрізнятися; ставати іншим, відмінним.

6) від чого, перен. Переставати робити щось; залишати якусь справу; припиняти діяльність. || Не дотримуватися попередніх поглядів, переконань, традицій; відмовлятися.

7) від чого. Відгалужуватися (про дорогу, гірський хребет, притоку, гілку дерева тощо). || Змінювати попередній напрям; повертати вбік (про ріку).

8) Переставати щільно прилягати до чогось; відставати, відтулятися.

9) розм. Приходити до звичайного, нормального стану; переставати боліти, відчувати втому тощо. || Приходити до пам'яті; опритомніти. || безос. Переставати мучити; полегшуватися. || Заспокоюватися після хвилювання, роздратування; переставати журитися. || у сполуч. з ім. мороз, холод. Зігріватися. || Набувати попереднього вигляду, стану; оживати (про живі істоти й рослини). || Розморожуватися.

10) розм. Ставати вогким; відволожуватися.

11) від кого до кого, від кого кому. Переходити в чиєсь володіння, діставатися комусь у власність.

12) Закінчуватися, наближатися до кінця; минати. || Кінчатися (про пору грибів, ягід і т. ін.).

13) перен. Зникати, втрачатися (про охоту, сон і т. ін.). Відходити в минуле.

14) заст. Помирати. || Здихати (про тварин). Відходити у небуття.